Ох, что за изи жизнь, друзья. Вот я, обычный обдолбыш, решил болтануться на новогодней елке на площади. Только деньги мне нужны, чтобы закладки себе нашарить. Люди говорят, что мефедрон - это ширка, самое огонь наркоша. Чалдонить такому, слегка отломаться, просто мечта!
Но как же я без боинга? Без этой штуки, которая меня в нирвану отправит? Соберусь с духом, пойду на поиски таблетолога. Надеюсь, он меня не подведет, потому что без его помощи я не смогу обдолбышевать.
Итак, я узнаю, что человек по кличке "Шурик" знает, где можно достать боинги. Приходит мне на ум, что в кинематографической трилогии "Бригада" ширка часто обозначается как боинг. Как-то все связано, что ли?
Встречаемся с Шуриком. Он выглядит как настоящий чел. Такой молодежный, с валиками под глазами и модными татуировками на шее. Он как будто прямиком из свердловской тюрьмы вырвался, такой здоровый. Но речь у него, я откровенно говоря, не очень понятная. Все время непонятные выражения использует, типа "вещь курортная" и "пацаны в шоке". Но я, конечно, пофиг, главное, чтобы он мне боинги продал.
Он достает из своего кармана какие-то оранжевые пакетики. Ну, что ж, выглядит как настоящие закладки. Я такие еще никогда не видел! Приятный запах, как будто апельсины натертые. Наверное, это просто мафоны их так называют, закладками. Ну да ладно, главное - чтобы работали, как надо.
Забираю свои новые дружки, мне уже начинает чалдонить. Пойду-ка я к елке, под нее залезу. Чтобы по-наркомански, в общем, отметить Новый год.
Элка на площади просто огонь! Море огоньков, снежинок и шаров. Вокруг много народу, все веселятся и смеются. Но меня это не волнует, я просто ломаю всю эту новогоднюю атмосферу и залезаю на елку. Ощущения просто космические!
Тут мне вдруг в голову приходит идея сфоткаться на елке. Все уже в фотографиях несутся, семьи, друзья, молодежь. Ну и как вариант, фото потом просветить, фильтром помутить, чтобы все поняли, что я нашарил закладок и снялся на елке.
Сделал селфи, вроде получилось. Вижу уже, как под фото в комментариях пишут: "Ого, ты челка, Стас! Челка!", "Как ты на елку залез, братик? Это же круто!" и тому подобное. Ну что ж, достигнул своей нирваны, мужики. Где-то далеко там, на другой стороне, люди пусть дарят друг другу подарки, а я в своем маленьком мирке счастлив. Ну и ладно, пускай они веселятся, а я своим боингом отдыхаю.
Надо бежать, время не ждет. А еще неизвестно, как об этом узнает наш дорогой родИтель. Удачи всем, пацаны! Не забывайте радовать себя и близких, цените каждый миг и делайте то, что вам по-настоящему нравится!
Якийсь день року, я тихонько шарюся по одній з темних вуличок нашого міста, ловлючи світлові виблиски по межі будинків. Точно знаю, що пошук найкращих закладок ще не закінчився. Я завжди в пошуках нових сенсацій, нових шляхів пізнання самого себе. Псилоцибинові гриби - це мій новий відкриття, нова можливість відправитися у подорож світами за вихідними.
Я вирішив спробувати цей "тrip" одного вечора, коли клуби нашого міста були наповнені енергією і безудержними імпульсами молодого покоління. Знайшов надійного постачальника і отримав свою закладку. Я бачив, як вони їх вирощували, збирали та продавали. Ці гриби - це справжній шедевр наркотичної галузі, готовий вибурхати в танцполі, надавати крилатості нашим ніжкам і допомагати відкривати незвичайні простори у свідомості.
Не можу втриматися, щоб не подзарядитися надихом, я ботаю, відчуваючи, як спадає мисливська симболіка од реалій дня, вставляю струну у свою вену. Вся реальність зникає, і я опиняюся в іншому світі - світі зелених та фіолетових візерунків, світі, який створений лише для нас, наркоманів, які знають, як відчувати кожну ноту танцювальної музики і проходити крізь межі звичайного.
Приходжу у клуб, де діє таємне правило "все можна". Всі неправильно одягнені, всі високі, всі плющит від наркотиків. Я поступово починаю розповідати про свій досвід з псилоцибіном, про те, як він повернув мене в інший рівень свідомості, про те, як він змінив моє сприйняття музики та руху.
Теофедрин, героїн, плющит зі мною, співпереживай моєму переживанню, знай, що я ціную кожен момент життя.
Танцюю, ніби ніколи не танцював. Тіло рухається в полі розмаїття кольорів і форм. Закладка працює на повну, я бачу, як розтварайуться звукові хвилі навколо мене. Його важко описати словами, це потрібно відчути.
На головній сцені спалахує світло, а музика набирає обертів. Мої друзі піднімаються на сцену. Це момент, коли весь світ знімається. Ми разом творимо найбожественніший танець, злиття душі і руху. Нам нічого не страшно, ми ще ніколи не були такими щасливими.
Поза нами все зупиняється, а ми, в нашому внутрішньому світі, продовжуємо подорож, намагаючись досягти нових висот. Ми бачимо форми, кольори, звуки, які раніше ніколи не сприймали. Це відчуття бути одним з усім навколо таке неперевершене, що хочеться затримати час.
Коли подорож закінчується, я залишаюся з хвилюванням та прагненням поділитися своїм досвідом з усіма навколо. Я бачу, як кожен реагує на мої слова, на мої оповіді про гриби, танці та найдивовижніші моменти життя.
| Разом ми створюємо світ безмежного щастя та свободи, світ, де кожен може бути самим собою і відчувати себе одним з усіма. |
Так, мої браття і сестри, плином часу я переконався, що псилоцибінові гриби - це не просто наркотик, це джерело натхнення, джерело енергії, джерело втілення нашої найсміливішої фантазії. Це історія про те, як я змінив своє життя, як знайшов відповіді на питання, які мені раніше були недосяжні.
Бошечка наступного ранку, коли я прокидаюся від плющу, нагадує мені про те, що кожен день може бути новим початком і новою можливістю зануритися в світ музики та вибухів танцполу. Отже, розповідайте свої історії, відкривайте нові простори свідомості та бережіть кожну мить свого псилоцибінового шаленства!